І ще думки не визріли сумні.
Ще мало вами пройдено доріг,
А от шкільний позаду вже поріг!
Чимало часу –
11 літ
Ви тут навчались, пізнавали світ.
Вели дискусії про вічне і земне
Й не вірили, що швидко час мине.
Той час минав під маминим крилом,
ЇЇ зігрітий ласкою й теплом.
Та вже дитинства безтурботні сни
На жаль, минулись в розпалі весни.
І хоч-не-хоч, а треба торувати
Стежину власну з батьківської хати.
І з вдячністю вклонитись вчителям,
Вклонитись рідним нивам і гаям
І йти життям, проте й не забувати
Стежок отих до батьківської хат
...
Читати далі »
