Багатовікова історія українського народу – це насамперед, літопис життя і
змагань народу – великомученика, народу, на долю якого випало досить тягот і
лиха.
Українська революція є
однією з найбільш яскравих, складних і трагічних періодів історії України, коли
перед кожним стояла проблема вибору – на чий бік стати, яку політичну силу
підтримати в боротьбі, коли вибір кожного визначав майбутнє України.
Що ж відбувалося в Україні
в кінці 1917 – на початку 1918 року? Що передувало трагедії під Крутами?
Українська революція на
середину січня 1918 року пройшла досить довгий шлях. Але за цей період Центральна
Рада не зуміла створити міцну боєздатну армію, яка могла б захистити молоду
державу і дати відсіч зовнішній агресії з боку більшовицької Росії.
В.Винниченко писав: «Єдиною активною міліарною нашою силою була наша
інтелігентна молодь і частина національно-свідомого робітництва, яке гаряче
стояло за українську державність, розуміючи за нами ту державність так само, як
ми її розуміли».
(Портрет Винниченка).
Складна ситуація: надія
тільки на молодь. 11 січня 1918 року «Нова Рада» - газета українських соціалістів-федералістів
впливової фракції в Центральній раді, - опублікувала звернення «До українського
студентства».
«…Треба за всяку ціну спинити той похід, який може призвести Україну до
страшної руїни і довговічного занепаду»…
Студентська молодь записувалася
в курінь, були сформовані підрозділи.
6 січня 1918 року розпочато
похід радянських військ на Київ. Залізничний шлях зв’язував Бахмач з Києвом.
Саме вздовж цього шляху і продовжили наступ об’єднані радянські сили.
Зупинити їх було нікому. Головні сили Центральної Ради були
сконцентровані на Правобережжі.
Що ж чекало добровольців
під Крутами, які захищали шлях на Київ? На станції Крути був дислокований
наспіх сформований допоміжний курінь Січових Стрільців під командуванням
сотника Омельченка, який складався з 300 студентів, гімназистів, юнкерів,
вільних козаків з трьома гарматами.
29 січня близько дев’ятої
години ранку розпочався бій під Крутами, який тривав більше п’яти годин. Сили
були нерівні. Майже всі вірні УНР оборонці загинули, але загинули, але загинули
переконані – Україна має бути вільною.
Загинуло кілька сотень
найкращої інтелігенції – юнаків, ентузіастів української національної ідеї.
Така втрата для культурної нації була б важкою; для нашого народу вона
безмірна. Винен уряд, який вирішив захиститись від добре озброєної
більшовицької армії кількома сотнями шкільної молоді. Озброївши на скору руку
ці жертви урядової легковажності, без жодної військової підготовки, УЦР
одправила їх в Крути…
2 березня 1918 року
російське більшовицьке військо було (правда ненадовго) вигнане з Києва і 19
березня відбулося перепоховання 28 розстріляних полонених крутян.. Їх поховали
в Києві на Аскольдовій горі. На похоронній церемонії виступив з промовою
Михайло Грушевський. Він почав її словами: «Солодко і славно померти за
Батьківщину». (ПортретГрушевського).
День битви під Крутами – 29
січня проголошено Днем Скорботи України і щоразу в цей день відбуваються
мітинги, молебні, реквієми.
Мужність, героїзм,
самовідреченість, продемонстрували юнаки. Безумовно, це був подвиг, який
засвідчив, що є люди для яких Україна –
найдорожче. Ці молоді люди – обличчя молодої України. Нині встановлено частину
імен загиблих. Крути – це символ національної честі, національної гідності. (Квіти.Могила).
Україна – це духовно
нескорена нація, котра, вміє поважати чужу і боронити свою незалежність. Тож
хай слово правди завжди живе!
Історія – це не лише наука
про минуле, вона завжди повернута в майбутнє. Занурившись в атмосферу політичної
боротьби під час української революції, ми ясніше бачимо перспективу та
завдання, які стоять перед нами сьогодні. Зміцнювати українську державність,
жити й працювати в ім’я майбутнього
Батьківщини, бути справжнім патріотом – наше завдання сьогодні й повсякчас.
Пономаренко Оксана Олександрівна